Уже в перші місяці окупації бельгійці долучаються до опору дрібними вчинками: листівки, відомості для Лондона, допомога союзним солдатам, перші підпільні газети. Але окупант і його поліція (Таємна польова поліція — Geheime Feldpolizei, а незабаром гестапо) вистежують ці перші прояви спротиву, і починаються арешти.
Для вас участь в опорі — це ще й розрахунок ризику. Можна продовжувати й посилювати свою діяльність попри зростаючу небезпеку, дотримуючись правил конспірації. Можна на певний час затаїтися після перших арештів у вашому оточенні — з обережності. Або відмовитися, вважаючи ризик надто великим для вас і вашої родини перед усемогутнім окупантом.
Улітку 1940 року опір лише зароджується: він розрізнений, без справжньої організації та структурованої зовнішньої підтримки, а Німеччина здається непереможною. Вступити в боротьбу чи не відступитися від неї — це самотній моральний вибір із тяжкими наслідками. Перші заарештовані відкривають довгий ланцюг репресій, але й легенду про опір, який, почавшись майже з нічого, невпинно зростатиме.
Рішуча меншість вирішує продовжувати й посилювати свою діяльність: попри перші арешти літа й осені 1940 року бельгійські учасники опору не відступають і потроху структурують свої дії — народжується підпільна преса (підпільна «Ла Лібр Бельжик» відроджується вже 1940 року), мережі розвідки й переправлення людей, перші організовані рухи. Багато інших, з обережності чи реалізму, відходять убік або вичікують. Репресії, спершу обмежені, сильно посиляться з 1941–1942 років (розстріли, депортації, табори). Перші заарештовані 1940 року відкривають довгу й дорогу історію опору, що почався з індивідуальних ризикованих вчинків в окупованій країні, де майбутнє здавалося вирішеним на користь Німеччини.
T04-147