Восени 1940 року віцеголова Ради міністрів працює над зближенням із Німеччиною, у тривалу перемогу якої він вірить. Він організовує зустріч Гітлера, що повертається з Андая, з маршалом Петеном, главою Французької держави. Вона відбувається 24 жовтня 1940 року на вокзалі в Монтуар-сюр-ле-Луар, в окупованій зоні.
Гітлер прагне втягнути Віші в активнішу співпрацю проти Великої Британії. Петен же передусім хоче зберегти цілісність території та імперію й подбати про долю полонених — 2 мільйони чоловіків, яких тримають у Німеччині, слугують засобом тиску. Він також знає, що будь-яке зобов'язання на боці рейху мало б тяжкі моральні та міжнародні наслідки.
Цю мить увічнює потиск руки маршала й фюрера, який підхопила пропаганда. Але за цим жестом Петен має вирішити, наскільки далеко сягне його відповідь: піти на активну політичну й військову колаборацію, відмовити чи проголосити принцип «колаборації» без конкретного змісту, щоб виграти час і здобути поступки.
Петен проголошує «колаборацію» як принцип без конкретних зобов'язань, щоб здобути поступки. У Монтуарі він приймає принцип «колаборації», але не підписує жодних військових зобов'язань проти Великої Британії; домагається гарантій щодо імперії та полонених, яких Гітлер не дає. 30 жовтня він заявляє по радіо, що вступає «на шлях колаборації». Це слово, а передусім фотографія потиску руки, надовго закарбовуються в пам'яті: Монтуар стає символом вибору Віші, що в національній пам'яті протистоїть Заклику 18 червня. На практиці державна колаборація поглибиться у 1941–1942 роках (поліція, економіка, видача євреїв), так і не дійшовши до участі у війні на боці рейху, на яку сподівався Гітлер. Монтуар закріплює політичну орієнтацію режиму значно більше, ніж породжує негайні військові наслідки.
T05-015