16 червня 1940 року о 23:00 у Бордо президент доручає 84-річному маршалові Філіппу Петену сформувати новий уряд після відставки Рейно. Петен, заступник голови Ради міністрів з 18 травня, не захоплений зненацька: він дістає з кишені вже готовий список міністрів — Вейган в обороні, Дарлан на флоті, Бодуен у закордонних справах, Бутійє у фінансах.
Принципове рішення Петен уже ухвалив: він проситиме в Німеччини перемир'я. Питання вже не в самому рішенні, а в його темпі й формі. Чи передавати прохання ще вночі, дипломатичними каналами через Іспанію, чи не поспішати — сформувати уряд і перевірити процедури? Чи слід спершу порадитися з британськими й американськими союзниками?
Важить кожна година: на фронті армія розпадається, колони біженців забивають дороги, ворог наступає. Темп, який обере Петен, позначиться на долі сотень тисяч солдатів, що ще воюють.
Петен діє вже цієї ночі, через посольство Іспанії, до опівночі. Уже о 23:45 16 червня Бодуен просить посла Іспанії Хосе Фелікса де Лекеріку передати до Берліна французьке прохання про перемир'я. Запит доходить до Німеччини впродовж ночі. Гітлер, який хоче посмакувати мить, відкладає на кілька днів визначення рамок переговорів, що відбудуться в Ретонді 22 червня. Поспіх Петена — просити перемир'я, не вичерпавши навіть північноафриканського варіанту — спрямовує Францію на шлях капітуляції, а невдовзі й режиму Віші. 1945 року Петена засуджують до смертної кари, але де Голль замінює йому покарання, і Петен помирає під вартою на острові Йє 1951 року.
T04-022