46-річний — один із історичних лідерів Польської соціалістичної партії (ППС): депутат сейму від 1922 року, журналіст, головний редактор «Робітника» («Robotnik»), органу ППС. Антикомуніст, лівий демократ, антиклерикал. Він воював у легіонах Пілсудського, але 1926 року порвав із санацією — один із найрізкіших критиків режиму полковників у 1930-ті роки.
8 вересня 1939 року, коли починається облога Варшави, Нєдзялковський відмовляється залишати столицю. 17 вересня, у день радянського вторгнення, він публікує в «Робітнику» (підпільне видання) статтю, у якій одночасно засуджує нацистську й радянську окупацію, — позиція, що робить його першочерговою мішенню для обох влад.
Після капітуляції 28 вересня Нєдзялковський бере участь у створенні керівного центру підпільної ППС, яка в листопаді 1939 року прийме назву WRN (Wolność-Równość-Niepodległość, «Свобода–Рівність–Незалежність»). WRN стає соціалістичною опорою Польської підпільної держави. Нєдзялковський — її інтелектуальна душа: пише політичні програми, формулює доктрину демократичної єдності для звільненої Польщі.
22 грудня 1939 року гестапо заарештовує Нєдзялковського в його квартирі на вулиці Познанській. Його видав член ППС, якого перевербували. Його тримають у Павяку (в'язниця на вулиці Дзельній), допитують на алеї Шуха (штаб-квартира гестапо). Франк, поінформований особисто, наказує «поводитися з ним із максимальною суворістю». Суду над ним немає. , генеральний секретар WRN, мусить тепер визначити стратегію партії.
WRN продовжує політичну роботу з колегіальним керівництвом, не намагаючись звільнити Нєдзялковського. Колегіальне керівництво беруть на себе , й . Нєдзялковський залишається в Павяку. 21 червня 1940 року, у межах «АБ-акції», його разом з іншими в'язнями Павяка вивозять до лісу в Пальмірах (за 30 км на північний захід від Варшави) і там розстрілюють; серед убитих разом із ним — (олімпійський чемпіон з бігу на 10 000 м, Лос-Анджелес 1932 року), (колишній голова сейму) і Генрік Брунь (промисловець і колишній депутат). Тіла ховають у братських могилах. Їх упізнають після війни, 1946 року, завдяки платіжним паперам (у Нєдзялковського були векселі ППС) і свідченням. WRN переживає війну. Пужак, голова Ради національної єдності (RJN) від 1944 року, стає одним із 16 польських лідерів, яких судять на «процесі шістнадцяти» у червні 1945 року в Москві, — засуджений до 18 місяців, звільнений, знову заарештований 1947 року, помирає у в'язниці в Равічі 1950 року. Політичну родину Нєдзялковського (соціалістів-демократів, антикомуністів) систематично знищать польські комуністи після війни. Після 1989 року його ім'ям називають одну з головних вулиць Варшави.
T01-084