Генерал , прем'єр-міністр польського уряду у вигнанні та командувач польської армії, відтвореної у Франції, бачить, як руйнується його друга країна-притулок. Після падіння Польщі 1939 року він розмістив свій уряд і війська — близько 80 000 людей — на французькій землі. У червні 1940 року ця польська армія знову опиняється у вирі розгрому.
18 червня, коли Петен уже попросив перемир'я, Сікорський і його міністри мають полишити Бордо й атлантичне узбережжя до приходу німців. Йдеться не лише про втечу, а про порятунок самої ідеї Польщі, що воює, — країни, яку вже 2 рази виганяли з її території.
Герой польсько-радянської війни 1920 року, якого довго тримав осторонь режим Пілсудського, Сікорський від 1939 року втілює тяглість польської держави. Вибір транспорту в переповненому порту, який невдовзі буде окупований, невипадковий: треба дістатися Англії, не потрапивши до рук ворога, щоб утретє відтворити польські сили вже на британській землі.
Сікорський обирає літак, швидкий, але ризикований: 18 червня він летить до Великої Британії, 19 червня зустрічається з Черчиллем, а 20 червня остаточно опиняється в Лондоні. Він переносить польський уряд до Лондона й береться втретє відтворювати польські сили — які згодом сягнуть кількох сотень тисяч людей (льотчики Королівських повітряних сил, флот, 1-й корпус, , ), одні з найактивніших у таборі союзників. Сікорський гине 4 липня 1943 року в авіакатастрофі: його літак розбивається одразу після зльоту з Гібралтару, і обставини цієї аварії досі викликають суперечки. Його від'їзд із Бордо в червні 1940 року рятує тяглість польської держави у вигнанні та її армії.
T04-029