Кордон між Монголією, союзницею СРСР, і Маньчжоу-го, маріонетковою державою Японії, погано розмежований уздовж річки Халхин-Гол. Токіо й Москва тримають там війська, які з підозрою стежать одне за одним. 11 травня 1939 року монгольські вершники переходять річку біля Номонгана, щоб випасати худобу; прикордонники Маньчжоу-го відганяють їх. Інцидент, на вигляд буденний, стає іскрою в пороховій бочці.
— елітне японське угруповання, дислоковане в Маньчжурії, — славиться самостійністю щодо Токіо: її офіцери вже не раз створювали доконані факти, які уряд потім мусив затверджувати. Її командири бачать в інциденті нагоду провчити радянські війська і показати непохитність кордону.
Але ескалація небезпечна. СРСР має на Далекому Сході значні танкові й авіаційні сили, а Японія вже загрузла у війні в Китаї. Відповісти демонстрацією сили, стримати справу на місцевому рівні чи звернутися до Токіо, яке проповідує обережність? Усе залежатиме від розмаху, якого місцеві командири забажають — чи зможуть — надати своїй відповіді, далеко від очей Токіо.
задіяла значні сили, щоб розчавити вторгнення: вона поступово нарощувала сили, переконана в легкій перемозі. Зіткнення, спершу обмежене, переросло в неоголошений конфлікт, що тривав кілька місяців на берегах Халхин-Гола. СРСР надіслав туди значні підкріплення й невдовзі довірив командування ще маловідомому генералові Георгію Жукову. Недооцінивши радянську міць, Японія пішла на випробування сил, що мало важкі наслідки для вибору її стратегії — на північ проти СРСР чи на південь. По обидва боки невдовзі задіяли танки, артилерію й авіацію, перетворивши суперечку за пасовища на справжнє силове протистояння.
T00-005