Київ упав 19 вересня 1941 року. Через 5 днів радянські міни, залишені НКВС, висаджують у повітря квартал Хрещатика, де розмістився німецький штаб; пожежа нищить центр. Окупанти роблять із цього привід.
28 вересня по всьому місту розвішують оголошення: усі євреї мають з'явитися наступного дня о 8-й годині біля кладовища, на розі вулиць Мельника й Дегтярівської, узявши із собою документи, гроші, цінні речі й теплий одяг. Ходять чутки про «переселення» на схід. Непокора карається смертю; місто замкнене, лінія фронту — далеко за німецькими позиціями, а щоб сховатися, потрібні фальшиві документи й допомога сусідів-неєвреїв.
Для родини наказ видається безвихідним: виклик скидається на відправлення на примусові роботи, як це вже бувало деінде.
Переважна більшість з'явилася, вірячи в переселення. 29 і 30 вересня 1941 року (айнзацгрупа C під керівництвом Пауля Блобеля) із допоміжними силами повела колони до Бабиного Яру й розстріляла там 33 771 людину за 2 дні — одне з найбільших окремих масових убивств Голокосту. Ті нечисленні, хто сховався чи втік, часто з чиєюсь допомогою, і склали ту невелику меншість, що вижила. Бабин Яр лишався місцем розстрілів упродовж усієї окупації: за оцінками, там загинуло від 100 000 до 150 000 людей.
T09-018