24 червня 1941 року, через 2 дні після початку «Барбаросси», радянська влада створює Раду з евакуації. Вермахт стрімко просувається до Мінська й Смоленська, а основна частина промислового потенціалу країни розташована в західних регіонах, яким загрожує ворог.
, старий більшовик і нарком шляхів сполучення, очолює цей орган. Перед ним запаморочлива дилема. Демонтувати цілі виробничі лінії, завантажити тисячі вагонів і відправити їх на Урал, до Сибіру чи Казахстану означало б на кілька місяців паралізувати виробництво посеред війни.
Натомість залишити заводи на місці — це поставити на те, що фронт устоїть, і ризикнути віддати все ворогові, якщо лінія оборони не витримає.
Вибір упав на масову евакуацію. Від липня до листопада 1941 року близько 1 500 підприємств демонтували й перевезли на схід (Урал, Сибір, Казахстан, Поволжя) — то було одне з наймасштабніших промислових переміщень в історії. Каганович швидко виявився не в змозі впоратися із завданням, і вже 16 липня 1941 року на чолі Ради його змінив , якому допомагав . Попри хаос і значні втрати, виробництво зброї на сході відновилося вже взимку, і це заклало основи радянського відродження.
T08-032