26-річний — майбутній письменник — єврей, народився у Вільнюсі, 1935 року здобув французьке громадянство. Від 1938 року він навчається на льотчика, а в червні 1940-го перебуває на базі Салон-де-Прованс у розпал розгрому Повітряних сил.
17 червня Петен просить перемир'я. База розпадається. Кацев знає, що демобілізація неминуча і що єврейського авіатора чекає похмуре майбутнє: майбутній Статут євреїв режиму Віші (3 жовтня 1940 року) незабаром позбавить його прав. Кілька його товаришів уже намагалися дістатися Північної Африки чи Англії, здебільшого безуспішно.
Перед ним 3 шляхи: повернутися до матері в Ніццу й чекати; спробувати приєднатися до сил, що гуртуються навколо Лондона, через Касабланку; або перейти Піренеї до Гібралтару. Народжений як у Вільнюсі, вихований у бідності матір'ю Міною, він саме у Франції викував усю свою ідентичність і покликання. Кожен із цих шляхів несе високий ризик невдачі чи арешту в країні, де влада хитається.
Кацев добирається до Касабланки, а потім до Англії, щоб приєднатися до Вільних французів. Він відпливає з Касабланки в середині липня 1940 року й дістається Англії наприкінці липня, де вступає до Вільних французьких повітряних сил. Призначений до бомбардувальної групи «Лотарингія», він воюватиме в Африці, на Близькому Сході й над Європою та отримає хрест Визволення. Під іменем Ромена Гарі він стане одним із великих французьких письменників XX століття — єдиним письменником, який двічі здобув Гонкурівську премію (1956 року, а потім 1975 року під псевдонімом ). Його воєнні роки живлять «Європейське виховання» (1945) і «Обіцянку на світанку» (1960). Його приєднання у червні–липні 1940 року ілюструє шлях перших Вільних французів — часто молодих, самотніх і без жодної певності.
T04-025