Восени 1940 року Японія вже 3 роки грузне у війні з Китаєм і шукає виходу в експансії до Південно-Східної Азії, де в зоні досяжності опинилися ослаблені колонії Франції, Нідерландів і Великої Британії. Міністр закордонних справ , прихильник сміливої дипломатії, обстоює зближення з переможною Німеччиною.
Берлін пропонує тристоронній пакт з Італією: кожен із 3 учасників зобов'язався б вступити у війну, якби на одного з них напала ще нейтральна держава — очевидно, йдеться про Сполучені Штати. Для Японії союз обіцяє підтримку проти Вашингтона й визнання її «сфери спільного процвітання».
Та розрахунок ризикований. Імператорський флот боїться розпалити ворожість Сполучених Штатів, від яких залежать японські постачання нафти й сталі. Зв'язати долю Токіо з долею Берліна — це також поставити на німецьку перемогу, яка вже не така певна після невдачі проти Англії. Мацуока має вирішити: скріпити союз, відмовитися, щоб не дратувати Сполучені Штати, чи зволікати.
Японія підписала союз, щоб спертися на Вісь проти Сполучених Штатів: Троїстий пакт підписали в Берліні 27 вересня 1940 року Німеччина, Італія та Японія. Замість того щоб стримати Сполучені Штати, він лише утвердив їх у твердій позиції: Вашингтон посилив ембарго на стратегічну сировину, прискоривши спіраль, що привела до нафтового ембарго 1941 року, а потім до Перл-Гарбора (грудень 1941 року). Союз виявився переважно формальним — 3 партнери майже не узгоджували своїх стратегій. Мацуока, який вважав, що зробив геніальний хід, втратив посаду 1941 року, після того як підписав ще й пакт про нейтралітет із Москвою, незадовго до німецького вторгнення в СРСР. Троїстий пакт надав війні справді світового виміру, поєднавши європейський та азійський театри.
T05-009