22 червня 1940 року французька делегація прибуває, щоб підписати перемир'я, про яке попросив . із мстивою ретельністю обрав і місце, і режисуру: галявину в Ретонді поблизу Комп'єня й той самий вагон, у якому Німеччина підписала свою поразку в листопаді 1918 року. Символіка нищівна: стерти приниження 1918 року, завдавши такого самого Франції.
Німецькі умови жорстокі: окупація трьох п'ятих країни (усе атлантичне узбережжя й північ), демобілізація армії, видача німецьких політичних біженців, непомірні витрати на окупацію, збереження військовополонених у неволі. У французької делегації майже немає простору для маневру.
Делегація може підписати нав'язані умови, щоб припинити бойові дії та зберегти «вільну» зону й імперію. Відмовитися й розірвати переговори, що відновило б програну наперед війну на власній землі. Або наполегливо обговорювати окремі пункти (флот, імперія, полонені), сподіваючись на поступки. Йдеться про те, щоб обмежити збитки від цілковитої поразки.
Делегація підписала нав'язані умови, щоб припинити бойові дії, зробивши кілька спроб пом'якшити їх: перемир'я було підписане 22 червня 1940 року в Ретонді, у вагоні 1918 року, після чого наказав знищити це місце, щоб стерти символ німецької поразки. Францію розрізали на окуповану та «вільну» зони, її армію скоротили, флот нейтралізували (застереження, що призвело до драми в Мерс-ель-Кебірі), полонених утримували в неволі. Перемир'я поклало край боям, але відкрило добу Віші, окупації та колабораціонізму. Інсценізація в Ретонді лишилася одним із наймогутніших символів французького приниження й тимчасового тріумфу Третього рейху на Заході.
T04-114