За 6 тижнів кампанії на Заході людські втрати важкі, хоч і менші за гекатомби 1914–1918 років. Французькі втрати — приблизно 50 000–60 000 військових убитими; німецькі — від 27 000 до 49 000 загиблих залежно від джерел; Бельгія втрачає близько 6 000 солдатів, Нідерланди — близько 2 300, не рахуючи поранених (кілька сотень тисяч) і втрат серед цивільних від масової втечі та бомбардувань.
До цього додаються полонені: 1,8 мільйона французів, близько 200 000 бельгійців, десятки тисяч британців і нідерландців. Хоч і коротка порівняно з 4 роками 1914–1918, кампанія 1940 року зосередила ці втрати в заледве 6 тижнях.
Як оцінити людську ціну цієї кампанії? Чи була вона «війною без втрат» порівняно з 1914–1918 роками, як подеколи змушувала думати її стислість? Зосередженою гекатомбою, щоденна інтенсивність якої була жахливою? Чи драмою, першими жертвами якої за кількістю були полонені й цивільні? Від діагнозу залежить пам'ять про 1940 рік.
Усі 3 прочитання мають свою частку правди, але 2 з них виправляють усталену думку: попри стислість, кампанія 1940 року була вкрай кривавою. Франція втратила в ній близько 50 000–60 000 солдатів за 6 тижнів — щоденна смертність, зіставна з найгіршими моментами 1914–1918 років, — а Німеччина кілька десятків тисяч. Але головне — колосальна кількість полонених (майже 2 мільйони з французького боку) і масштаб страждань цивільних (масова втеча мільйонів людей, бомбардування міст, масові вбивства, як-от у Вінкті чи Шасселе). 1940 рік не був безболісною «дивною війною»: це була коротка, але кривава поразка, людська й соціальна ціна якої тяжіла над роками окупації.
T04-122