Восени 1940 року режим Віші запроваджує свою «національну революцію». 27 вересня окупаційна влада опублікувала в північній зоні розпорядження, яке визначало, кого вважати євреєм, і запроваджувало облік євреїв. У вільній зоні, де Німеччина не має влади, уряд Петена своєю чергою мусить визначити позицію щодо «єврейського питання».
Міністр юстиції , юрист, близький до «Аксьйон франсез», разом із міністром внутрішніх справ Пейрутоном опрацьовує можливий текст про виключення. Такий проєкт визначав би «єврея» за «расою», а не за релігією, і міг би усунути євреїв із державної служби, викладання, преси, радіо, кіно. Свідчення встановлять, наскільки Петен особисто втручався, зокрема в питання юстиції та освіти.
Уряд має вирішити, який розмах і яке походження матиме захід: мінімально підлаштуватися під німецьке розпорядження, ухвалити ширшу самостійну французьку ініціативу чи відмовитися за браком зовнішнього примусу. Від цього вибору залежить, чи стане Французька держава на шлях власної політики виключення.
Режим Віші вирішив ухвалити самостійний, ширший французький закон на всій території. Статут євреїв підписали 3 жовтня 1940 року (а оприлюднили в «Офіційному віснику» 18 жовтня): він діяв в обох зонах, визначав «єврея» за «расою» (щонайменше 3 дідусі чи бабусі єврейського походження), виключав євреїв із багатьох професій і запроваджував квоти. Закон від 4 жовтня дозволяв інтернувати іноземних євреїв у таборах. Історіографія (, ) встановила, що це законодавство було спонтанною французькою ініціативою, якої Берлін не вимагав, і що Петен особисто втрутився, щоб його посилити. Воно вдарило по десятках тисяч людей, підготувало «аріїзацію» майна 1941 року й зробило французьку адміністрацію ланкою переслідувань, що привели до облав і депортацій 1942 року. Перший статут євреїв нині — центральна ознака власної відповідальності Віші за Голокост.
T05-012