1 вересня 1939 року, близько 4:40 ранку, ще до будь-якого оголошення війни, пікірувальники Junkers Ju 87 «Штука» з долітають до Велюня — невеликого міста Лодзького воєводства, позбавленого будь-якого військового значення. Одним із перших уражених будинків стає лікарня, хоча на ній позначено червоний хрест: гинуть десятки пацієнтів, а льотчики розстрілюють із бортової зброї тих, хто намагається втекти від полум'я. За кілька годин до 70 % міста й 90 % центру зрівняно із землею.
Мешканці не отримали жодного попередження. Пекар, який, як завжди, уже встав, щоб розпалити піч, бачить, як літаки пікірують на дахи. Довкола руйнуються будинки, вулиці наповнюються димом і пораненими.
Йому треба вирішити за кілька хвилин: кинутися допомагати пораненим і боротися з пожежами, негайно тікати з родиною в село чи заховатися в підвалі пекарні, сподіваючись, що сталева буря промине.
Заскочені без жодного попередження бомбардуванням небаченої жорстокості проти цивільних, мешканці Велюня не змогли організувати оборону: ті, хто міг, масово тікали до довколишніх сіл і полів, а місто горіло. Велюнь, який подекуди називали «польською Гернікою», стали вважати місцем першого воєнного злочину цієї війни — навмисного нападу на беззахисне населення, включно з лікарнею, всупереч Гаазьким конвенціям. Точну кількість загиблих так і не вдалося остаточно встановити: польські джерела часто називали до приблизно 1 200 жертв, але ретельно встановлені підрахунки були нижчими (кілька сотень), бо руйнування й хаос унеможливили будь-який облік.
T01-111