На заклик Адміралтейства від 27 травня 1940 року до участі в «Динамо» з'являється понад 700 малих цивільних суден. Перелік різношерстий: яхти з Генлі-на-Темзі, темзькі пасажирські пароплави («Медвей Квін», «Принсес Елізабет»), рибальські човни з П'яти портів, нідерландські каботажні судна, що знайшли притулок після вторгнення 10 травня, катери Королівського національного інституту рятувальних шлюпок (RNLI), моторний човен зі станції в Марґейті.
Багато з цих човнів належать любителям водного відпочинку. Власник яхти для вихідних 27 травня дізнається, що Адміралтейство збирає малі судна в Тілбері та Ширнесі. Того ж дня пополудні він вирушає туди. Його цивільне життя круто змінюється.
У Тілбері йому пропонують обрати: передати човен Королівському флотові чи вести його самому до Дюнкерка під бомбардуванням Люфтваффе та вогнем німецької берегової артилерії.
Більшість власників передають свої човни Королівському флотові: екіпажі малих суден складаються з офіцерів і матросів флоту та досвідчених добровольців, і лише дуже небагато власників — крім рибалок і жменьки інших — самі ведуть свої судна. Деякі човни реквізують навіть без відома власників, з якими не вдалося зв'язатися. Серед винятків — 66-річний , колишній офіцер, що вцілів у катастрофі «Титаніка» (1912): на своїй яхті «Сандаунер» разом із сином Роджером і юним морським скаутом він привозить до Рамсгейта 127 солдатів. Загалом операція «Динамо» евакуює 338 226 солдатів, серед них десятки тисяч, яких узяли на борт або перевантажили малі судна. Від 1965 року «Малі судна» (Little Ships) що 5 років організовують пам'ятний рейс до Дюнкерка. Вислів «The Spirit of Dunkirk» («дух Дюнкерка») входить до повсякденної британської мови й означає спонтанну цивільну мобілізацію перед лицем лиха. Уцілілі човни нині обліковує Асоціація малих суден Дюнкерка (ADLS).
T03-031