Наприкінці 1937 і в 1938 році японські армії захоплюють великі китайські прибережні міста. Падають Шанхай, потім Гуанчжоу й Нанкін, а з ними — промислове серце країни: прядильні, сталеливарні заводи, механічні майстерні. Без цих заводів Китай більше не зможе виробляти ні зброю, ні обладнання.
Починається масштабний демонтаж. Сотні підприємств пакують у ящики, щоб перевезти до західних провінцій, до Чунціна й провінції Сичуань. Але гірських доріг мало, і вони розбиті, ріки норовливі, а японська авіація панує в небі.
Керівники мають вирішити: яким шляхом провести цей промисловий скарб і чи треба рятувати все, чи змиритися з болісним вибором?
Основну частину обладнання евакуюють річковим шляхом — угору по Янцзи крізь ущелини до Чунціна — понад 1 000 км. Судноплавні компанії, зокрема «Міньшен» , організовують перевезення тисяч тонн машин попри бомбардування. Попри реальні втрати, це перенесення промисловості дає змогу Китаю підтримувати воєнне виробництво в глибині країни до 1945 року.
T00-066