Донбас дає основну частину радянського вугілля — рушія виробництва сталі, залізниць і воєнної промисловості. Наприкінці 1930-х років продуктивність шахтарів досягає стелі: ручні інструменти, дефіцитне обладнання, тяжкі умови праці.
Механізація шахт потребувала б машин і сталі, які держава насамперед приберігає для озброєнь. Інший шлях — мобілізувати самих людей, ставити їм завдання й уславлювати рекордсменів.
Чи варто вкладати в метал і конвеєри, чи ставити на змагання й тиск на робітників?
Влада відроджує стахановський рух, що виник із рекорду Олексія Стаханова 1935 року. Тисячі шахтарів кидають у змагання за рекорди, і заявлений видобуток зростає без великих інвестицій. Але багато цифр завищують бригадири, щоб догодити начальству, і реальна, стала продуктивність зростає значно менше, ніж проголошує пропаганда.
T00-073