50-річний належить до військової еліти: випускник Сен-Сіра 1912 року, у 1920-х роках він очолював Альпійську секцію Вищої військової школи гірської підготовки в Шамоні. Він воював у Першій світовій війні 1914–1918 років, а в 1920–1925 роках командував у Сирії. У грудні 1939 року він очолює нову французьку Високогірну бригаду — альпійське з'єднання, створене для плану «Нарвік».
У бригаді — 6 000 альпійських стрільців, підготовлених до боїв узимку; вони оснащені лижами «Россіньйоль», гвинтівками Бертьє MAS 36, мінометами калібру 81 мм і протитанковими гарматами калібру 25 мм. Завдання бригади — у березні 1940 року висадитися в Нарвіку в Норвегії, щоб перерізати шлях, яким шведська залізна руда надходить до Німеччини. План передбачає тісну взаємодію з Королівським флотом щодо ескорту, підтримку норвежців і зв'язок із польською Підгальською бригадою, яка теж призначена для висадки.
З 20 січня до 15 лютого 1940 року Бетуар тренує бригаду в Бріансоні, у департаменті Верхні Альпи: лижні вправи у високогір'ї, маневри з 40-кілограмовими наплічниками, ночівлі просто неба за температури -25 °C. З 15 до 28 лютого частини поступово вантажаться в Бресті на 4 зафрахтовані лайнери — «Шампольйон», «Мексика», «Колумбія» та «Віль-д'Оран». Але 12 березня 1940 року місію в Нарвіку призупиняють: Московський мирний договір забирає будь-який привід допомагати Фінляндії.
Тепер Бетуар має вирішити долю своєї бригади після цього скасування.
Бетуар і французьке командування тримають бригаду в готовності до переглянутої операції в Норвегії. залишається на кораблях. 9 квітня 1940 року німецьке вторгнення до Норвегії (операція «Везерюбунг») запускає місію: негайна висадка в Нарвіку 14 квітня 1940 року. Бетуар командує операцією спільно з британським адміралом лордом Корком і поляком Богушем-Шишком. У травні 1940 року точаться запеклі бої: 28 травня 1940 року Нарвік узято — це перша перемога союзників у війні. Але одночасний крах Франції (10 травня — 22 червня) змушує відступити. Союзники евакуюють Нарвік 4–8 червня 1940 року. 13 червня Бетуар повертає свою бригаду до Бретані — за кілька днів до перемир'я. Він відмовляється служити Віші, переходить до Північної Африки, а в листопаді 1942 року домагається згоди французів на висадку союзників у Марокко (операція «Факел»). Він і далі служить: італійська кампанія, Прованс, Німеччина. Після війни — посол у Відні в 1946–1950 роках. Помирає 1982 року у віці 92 років.
T02-059