Уже під час «дивної війни» радіостанції ведуть між собою війну в ефірі. Німеччина транслює на Францію пропагандистські передачі французькою мовою, зокрема передачі такого собі Поля Фердонне, прозваного «зрадником зі Штутгарта», який поширює пораженство, розбрат і гнітючі новини, щоб підірвати дух французів. Зі свого боку французьке радіо намагається протидіяти цьому впливу.
Для вас, слухача, виникає спокуса послухати «Радіо Штутгарт». Ви можете слухати його з цікавості чи щоб «дізнатися, що каже ворог», ризикуючи ввібрати його пропаганду. Можете відвернутися з патріотизму, обмежившись французькими станціями. Або слухати критично, щоб розпізнати й викрити маніпуляцію.
Радіо стало зброєю: воно формує думки, сіє сумнів, використовує розбрат. Слухати ворога — значить ризикувати поширити його чутки й пораженство; але заборонити це цілковито неможливо. «Війна в ефірі» робить радіо повноцінним полем бою — «Радіо Штутгарт» з одного боку, союзні радіостанції з другого.
Чимало французів слухають «Радіо Штутгарт» з цікавості, ризикуючи ввібрати його пропаганду: таке слухання настільки поширене, що непокоїть французькі власті, які роблять його мішенню своєї контрпропаганди. Передачі Фердонне та йому подібних поширюють пораженство й розбрат, граючи на нудьзі та розколах «дивної війни», — з реальним, хоч і важковимірним, впливом на й без того похитнуту громадську думку. «Війна в ефірі» 1939–1940 років відкриває важливий вимір конфлікту: битву за уми. Після поразки співвідношення сил обернеться, і BBC стане головним носієм надії та опору в окупованій Європі. Самого Фердонне судитимуть і стратять під час Визволення.
T02-084