56-річний править Італією з 1922 року й разом з Німеччиною уклав «Сталевий пакт», підписаний у травні 1939 року. Проте, коли у вересні вибухає війна, він проголошує non belligeranza — «неучасть у війні», — бо армія не готова: Італії бракує вугілля, сталі, валюти, а її промисловість не витримає тривалого конфлікту.
щойно зажадав зустрічі на вищому рівні. Двоє диктаторів 18 березня 1940 року спеціальними потягами прибувають на Бреннерський перевал у засніжених Альпах. Міністр закордонних справ , зять дуче, супроводжує делегацію й занотовує все у своєму щоденнику. Гітлер хоче знати, як і, головне, коли Італія вступить у війну на його боці проти Франції та Великої Британії.
Муссоліні знає, що його армія не готова до великої війни й що італійська громадська думка лишається прохолодною. Але він і боїться, що німецька перемога без нього позбавить його всієї середземноморської здобичі — Ніцци, Корсики, Тунісу, Мальти. Гітлер говорить 2 години поспіль, вихваляє свої сили, замовчує дату свого наступу на заході. Дуче має відповісти.
Муссоліні обирає обіцянку вступити «у слушний момент», без дати й конкретних зобов'язань. На Бреннері він запевняє Гітлера, що Італія долучиться до війни «у слушний момент», не вимагаючи негайних обіцянок щодо територій і не визначаючи графіка. Чіано зазначає, що дуче, спершу схильний тягнути час, їде звідти окрилений монологом Гітлера. Не знаючи дати наступу, Муссоліні вірить, що «Гітлер двічі подумає, перш ніж розпочати наземну атаку». Крах Франції в травні–червні 1940 року руйнує ці розрахунки: 10 червня 1940 року, вважаючи німецьку перемогу доконаною, Муссоліні оголошує війну Франції та Великій Британії, щоб сісти за стіл переможців. Італійський наступ в Альпах загрузає — провісник невдач 1940–1941 років у Греції та Африці, які зроблять Італію «м'яким підчерев'ям» Осі.
T03-077