Протекторат Богемії та Моравії, який проголосив із Празького граду 16 березня 1939 року, за одну ніч ставить мільйони чехів під німецьку окупацію: прапори зі свастикою, війська на вулицях, підпорядкована адміністрація, гестапо, що облаштовується в країні. Країна не воювала — це крах дипломатичний, а не військовий.
Для мешканців питання вже не політичне, а екзистенційне й повсякденне. Репресії спершу б'ють по опонентах, євреях і помітних патріотах; решта населення мусить самостійно визначити своє ставлення до окупанта.
Ви — чех із Богемії, звичайний громадянин. Чи схиляти голову й пристосовуватися до окупації, щоб зберегти родину й роботу? Тікати за кордон, щоб долучитися до еміграції і, можливо, до чехословацької армії у вигнанні? Чи вступити в підпільний опір, що зароджується, ризикуючи в'язницею або смертю? Кожен вибір зачіпає безпеку ваших рідних і сенс, який ви вкладаєте в поразку без бою.
Переважна більшість змирилася з тим, щоб виживати, працювати й чекати, тоді як рішучі меншини втекли за кордон або приєдналися до внутрішнього опору. Кілька тисяч чехів і словаків таємно залишили країну через Польщу, щоб у Франції, а потім у Великій Британії сформувати чехословацькі частини у вигнанні під проводом Бенеша. Усередині країни постали мережі опору (УВОД), по яких гестапо завдало жорстоких ударів. Протекторат зазнав інтенсивної економічної експлуатації та дедалі жорсткіших репресій аж до масових репресалій після вбивства Гейдріха 1942 року. Основна маса населення пережила окупацію, балансуючи між вимушеним пристосуванням і прихованою підтримкою опору.
T00-057