З червня 1941 року литовська допоміжна поліція працює пліч-о-пліч із мобільними підрозділами СС в окупованій Литві. Унтер-офіцера з Каунаса вже задіювали в Дев'ятому форті — колишньому царському укріпленні, перетвореному на місце розстрілів на околиці міста. Він знає, що там відбувається.
28 жовтня службова записка наказує йому з'явитися з підрозділом на велику акцію наступного ранку. Інструктаж від офіцера зв'язку СС недвозначний: кілька тисяч євреїв із каунаського гетто буде доставлено до форту. Допоміжний підрозділ буде розгорнуто, щоб конвоювати їх і брати участь в операціях. Це найбільша акція, організована дотепер у регіоні.
Він може з'явитися й виконати накази, як вимагає його звання; вдати раптову хворобу чи знайти особисту причину бути відсутнім того дня; або відкрито відмовитися виконувати наказ, погоджуючись на дисциплінарні наслідки.
Підрозділ бере участь. 29 жовтня 1941 року 9 200 євреїв каунаського гетто — чоловіків, жінок і дітей — розстріляно в Дев'ятому форті. Операцію зафіксовано у звіті Єгера — документі, складеному командиром айнзацкоманди 3 Карлом Єгером: він підсумовує від червня 1941 року понад 137 000 жертв лише для підрозділів під його командуванням у Литві. Повоєнні свідчення вказують, що кілька членів допоміжної поліції вдали хворобу чи знайшли привід бути відсутніми, не зазнавши суворого покарання. Історик Крістофер Браунінг та інші показали, що в більшості розстрільних підрозділів існувала можливість особисто ухилитися — якою користувалися рідко.
T09-079