29 травня 1940 року. Уже кілька днів ви відступаєте до моря разом із Британським експедиційним корпусом під небом, за яке Люфтваффе вперто бореться. Позаду вас котел замикається; перед вами — сіра протока Ла-Манш, а на рейді — силуети есмінців і пароплавів, що прибули по армію. Ви на пляжі Брей-Дюн — одній із тих довгих смуг блідого піску, між Мало й Ла-Панн, усіяних уламками, що димлять, й покинутою технікою.
Біда не лише у ворогові, а й у географії: пляж плаский, вода прибуває нестерпно повільно, і великі кораблі не можуть підійти до берега. Курсують лише невеликі човни, забираючи людей невеликими групами, щоб доправити їх на судна, що стоять далеко. Пікірувальники «Штука» повертаються хвилями, і кожен ряд нерухомих людей стає мішенню. Пляжні офіцери, іноді з пістолетом у руці, намагаються підтримувати лад серед людського моря, якому досить найменшого приводу, щоб вирватися з-під контролю.
Пісок вам по кісточки, студена вода підступає, а за вами тисячі людей тиснуться до тієї самої тонкої надії потрапити на борт. Кожна година на рахунку, від кожного рішення залежить ваше життя, а може, й життя інших. Вирішувати треба негайно.
На пляжах Мало, Брей-Дюн і Ла-Панн дисципліна здебільшого трималася: люди шикувалися в довгі черги, нерідко годинами стоячи у воді по пояс, терпляче чекаючи на невеликі човни, що курсували до суден на рейді. Тиснява й паніка траплялися, але лишалися винятком, і пляжні офіцери іноді стримували їх пістолетом. Побачивши, як повільно триває посадка з піску, капітан 1-го рангу Вільям Теннант спрямував основну частину евакуації на східний мол — довгий портовий пірс, де посадка йшла значно швидше. Загалом під час операції «Динамо» з 26 травня по 4 червня 1940 року було евакуйовано приблизно 338 000 чоловік (британців і французів).
T03-180