Наприкінці травня 1940 року евакуація з Дюнкерка наштовхується на перешкоду: великі кораблі не можуть підійти до мілководних пляжів, де під бомбами чекають сотні тисяч солдатів. Британське Адміралтейство закликає зібрати всі малі судна, здатні курсувати між пляжем і кораблями на рейді: траулери, катери, яхти, прогулянкові човни.
Для вас, власника невеликого човна на англійському узбережжі, цей заклик — дилема. Перетнути Ла-Манш до Дюнкерка означає наражатися на бомбардування, міни та ворожий вогонь на крихкому судні без жодного захисту. Відмовитися — лишатися в безпеці, але залишити солдатів без допомоги.
Ви можете вирушити зі своїм човном особисто, щоб узяти участь у порятунку. Передати свій човен Королівському флоту, не наражаючи себе на небезпеку. Або відмовитися, вважаючи затію надто ризикованою для цивільної людини. Тисячі власників мають зробити цей вибір за лічені години, в умовах національної катастрофи, коли час не чекає.
Багато власників вирушили на своїх човнах особисто, щоб евакуювати солдатів, інші дозволили реквізувати свої судна: сотні «little ships» («малих суден») — близько 700–850 цивільних плавзасобів — узяли участь, разом із власниками або без них, в операції «Динамо», що тривала з 26 травня по 4 червня. Курсуючи між пляжами та кораблями або доставляючи солдатів просто до Англії, вони допомогли евакуювати частину з приблизно 338 000 врятованих. Кілька суден було потоплено. Епопея малих суден одразу стала потужним британським національним міфом — «духом Дюнкерка» — символом народної мобілізації, що перетворила військову поразку на моральний злет. Насправді все було прозаїчніше (більшість евакуював Королівський флот), але цивільний порив був справжнім.
T03-159