Бельгійська промисловість, одна з найрозвиненіших в Європі, опиняється під п'ятою окупанта. Її очільники, як-от , губернатор Генерального товариства Бельгії (наймогутнішої фінансової групи країни), мають вирішити, як поводитися з німецькими замовленнями.
Дилема гостра. Відмовитися від будь-якого виробництва означає кинути сотні тисяч робітників у безробіття й злидні та ризикнути їхньою депортацією на примусові роботи до Німеччини. Виробляти для Німеччини означає підтримувати роботу економіки й зберігати зайнятість, але водночас живити ворожу військову машину.
Галопен і найбільші промисловці шукають лінію поведінки. Виробляти цивільні товари — без озброєння — щоб зберегти зайнятість і уникнути депортації, відмовляючись від безпосередньо військового виробництва. Усе відкинути в ім'я патріотизму, навіть ціною робочих місць. Або виробляти без обмежень, зокрема військове спорядження, щоб зберегти прибутки й позиції. Цей вибір визначає долю економіки й робітників країни.
Галопен формулює доктрину, яка зватиметься його ім'ям (доктрина Галопена), і зупиняється на виробництві цивільних товарів (без озброєння) задля збереження зайнятості: бельгійська промисловість погоджується виробляти цивільні товари, щоб уникнути масового безробіття й депортації робітників, хоча в принципі відмовляється виготовляти зброю. Прагматичний компроміс «меншого зла» зберігає зайнятість, але водночас працює й на німецьку воєнну економіку, а його межа залишиться розмитою. Після війни доктрину гаряче обговорюватимуть; самого Галопена в лютому 1944 року вб'ють фламандські бойовики з , які діятимуть за наказом СС — ознака нестерпного становища, в якому опинилися економічні еліти між окупантом і населенням.
T04-102