Переобраний у листопаді, стикається з пекучою проблемою: Велика Британія, що сама воює проти Німеччини, вичерпує валютні запаси й незабаром не зможе платити готівкою за американську зброю, як того вимагає закон про нейтралітет («cash and carry»). Черчилль написав йому довгого листа, де змалював фінансову й матеріальну скруту Британії.
Рузвельт хоче зберегти й посилити допомогу Лондону, у якому бачить першу лінію оборони самої Америки. Але суспільна думка лишається переважно ізоляціоністською, а противники будь-якого втручання — від сенатора Вілера до комітету «Америка передусім» — пильнують найменший крок до війни. Президент уже виношує ідею «ленд-лізу», що дозволив би постачати техніку й озброєння без негайної оплати, проте спершу йому треба підготувати суспільство.
29 грудня 1940 року він збирається виголосити одну зі своїх радіобесід «біля каміна». Йому належить обрати тон: відверто подати допомогу Британії як питання національної безпеки, триматися обережно, щоб не налякати ізоляціоністів, чи ухилитися від прямої відповіді, чекаючи слушнішої миті.
Рузвельт подає допомогу як життєво важливу для безпеки самих Сполучених Штатів. У бесіді 29 грудня 1940 року він проголошує формулу, що стала знаменитою: Сполучені Штати мають стати «великим арсеналом демократій» (the great arsenal of democracy), і стверджує, що допомога націям, які воюють проти Осі, — найкращий спосіб утримати війну подалі від американської землі. Промова готує суспільство до закону про ленд-ліз, який він внесе до Конгресу в січні. Через тиждень його послання про стан Союзу сформулює «Чотири свободи». «Арсенал демократій» стає вирішальним риторичним поворотом: він задає моральні й стратегічні рамки для американської промислової мобілізації, яка задовго до вступу Сполучених Штатів у війну змінить матеріальний баланс сил.
T06-005