Зі зламом фронту й наступом німців Франція теж переживає ексод небаченого розмаху: мільйони цивільних — часто називають цифру 8 мільйонів осіб, французи разом із бельгійськими й нідерландськими біженцями — кидаються на дороги, що ведуть на південь, тікаючи від наступу ворога, бомбардувань і страху, успадкованого від 1914 року.
Для вас, французької родини, дилема така сама, як для бельгійців кількома днями раніше, але в ще більшому масштабі. Тікати щонайшвидше на південь, у тисняві доріг під кулеметним вогнем, без гарантованого житла й припасів. Лишитися вдома й дочекатися окупанта, зберігши дім і майно. Або вирушити пізніше, сподіваючись, що фронт стабілізується, — ризикуючи потрапити в розгром.
Ексод розладнує все: дороги забиті, зв'язок перерваний, адміністрація тікає, родини розлучаються. Сам уряд залишає Париж. Вирушати, лишатися чи чекати? Ексод 1940 року виганяє на дороги одну з найбільших мас цивільного населення, яку знала Європа.
Як і в Бельгії, величезна маса людей тікає щонайшвидше на південь: французький ексод травня–червня 1940 року виштовхує на дороги до 8 мільйонів осіб — це одне з наймасштабніших переміщень населення в історії Європи. Обстрілювані дороги, спорожнілі міста, розсіяні родини складають картину хаосу й розпачу. Більшість повернеться додому влітку, в окуповану або у «вільну» зону. Ексод, розладнуючи тил і підриваючи моральний дух, супроводжує й поглиблює військову поразку. Він надовго закарбується у французькій пам'яті й живитиме — після Визволення, як і в літературі (Немировськи, «Французька сюїта») — оповідь про «страшний рік».
T03-141