Уранці 17 червня 1940 року уже не обіймає жодної офіційної посади: Рейно подав у відставку напередодні ввечері, а разом із ним розпався й уряд, у якому де Голль був заступником державного секретаря. Тепер при владі Петен, який збирається просити перемир'я. Де Голль, кадровий офіцер, що відкрито критикував такий шлях, знає, що його можуть заарештувати.
Британський генерал , офіцер зв'язку при Рейно, пропонує йому вихід: літак чекає на аеродромі Меріньяк, за півгодини від Бордо. На вибір у де Голля лише кілька годин.
Варіанти чіткі й важкі: залишитися у Франції та підкоритися законності нового режиму; спробувати дістатися Північної Африки разом із парламентарями, щоб там продовжувати війну; або вирушити за кордон без мандата й без військ. Напередодні Рейно передав йому 100 000 франків із секретних фондів на початок діяльності. Таємний виліт став би стрибком у невідомість і перетворив би його на бунтівника в очах французької держави.
Де Голль летить літаком Спірса до Лондона й продовжує боротьбу. Близько 09:30 він сідає в Меріньяку на борт літака «Де Гевілленд Фламінго» Спірса разом зі своїм ад'ютантом Жоффруа де Курселем і злітає в напрямку Англії; того ж дня літак приземляється в Гестоні поблизу Лондона. Спірс напише, що бачив у ньому чоловіка, «який знає, що щойно перейшов Рубікон». Наступного дня, 18 червня, де Голль виголошує свій Заклик на BBC. Цей таємний виліт без мандата дає початок Вільній Франції; у серпні 1940 року воєнний трибунал Віші заочно засудить де Голля до смертної кари. Де Курсель залишиться одним із його вірних соратників, а згодом стане генеральним секретарем президентської адміністрації.
T04-023