62-річний генерал — генерал-губернатор французького Індокитаю від літа 1939 року. Випускник Сен-Сіра, загартований колоніальною кар'єрою та довгим німецьким полоном у роки Першої світової війни, він керує з Ханоя Індокитайським союзом — Тонкіном, Аннамом, Кохінхіною, Камбоджею, Лаосом.
У червні 1940 року його становище безнадійне. Метрополія валиться під німецьким натиском; 17 червня маршал Петен просить перемир'я. Індокитай опиняється відрізаним від Франції, без жодних можливих підкріплень, із жменькою погано споряджених дивізій. А імперська Японія, що воює з Китаєм, бачить у цій ізольованій колонії здобич.
Токіо переходить у дипломатичний наступ. Японці вимагають закрити Юньнанську залізницю — лінію Хайфон — Ханой — Куньмін, якою проходить частина постачання націоналістичного Китаю, — і домагаються відправлення контрольної місії, яка на місці перевірятиме, чи справді припинено перевезення. Катру не має сил протистояти збройному втручанню й не має жодної надії на допомогу з Бордо. Він має швидко відповісти на вимогу, що зачіпає французький суверенітет.
Катру погоджується закрити Юньнанську залізницю й допустити контрольну місію: вже 19–20 червня 1940 року, вважаючи будь-який опір самогубним, він погоджується закрити кордон для транзиту зброї до Китаю й допускає прибуття японської інспекційної місії на чолі з генералом Нісіхарою. Він діє на власний розсуд, не чекаючи дозволу з метрополії. Уряд у Бордо, обурений тим, що проконсул поступився без наказу, наприкінці червня знімає його з посади й замінює адміралом Жаном Деку. Катру, отримавши догану, відмовляється повертатися до Франції; восени 1940 року він приєднається до Вільної Франції де Голля й стане одним із її найвищих сановників. Його поступок виявилося недостатньо: у вересні 1940 року Японія військово окуповує Тонкін. Цей епізод показує нерозв'язну дилему колоній, осиротілих через поразку метрополії.
T04-084