Клайпедський край (Мемель), відібраний у Німеччини після 1918 року й приєднаний до Литви, має численне німецькомовне населення, яке рейх підбурює. Через тиждень після окупації Праги Берлін переходить до дій.
20 березня 1939 року Ріббентроп вручає усний ультиматум литовському міністрові закордонних справ Юозасу Урбшису: Литва мусить поступитися Клайпедським краєм, інакше вермахт вторгнеться в країну й розбомбить столицю — Каунас. Клайпедська конвенція 1924 року, щоправда, гарантувала статус-кво, але її підписанти мовчать і жодної допомоги не пропонують.
Литовський уряд наодинці протистоїть переважній силі. Поступитися під ультиматумом означає втратити єдиний глибоководний порт і пережити національне приниження, зате уникнути війни. Чинити опір — це честь, але й неминучі вторгнення та бомбардування без жодного союзника, що прийшов би на допомогу. Звернутися до гарантів 1924 року видається марним, зважаючи на їхню мовчанку. Урбшис і уряд мусять відповісти за кілька годин, під прямою загрозою. На кону доля останнього литовського виходу до моря й довіра до міжнародних зобов'язань.
Литва поступається територією під загрозою, щоб уникнути вторгнення: в ніч із 22 на 23 березня 1939 року Урбшис підписує договір про передачу Клайпедського краю рейху, чинний із 22 березня. Гітлер на борту броненосця «Дойчланд» тріумфально входить у Мемель. Не маючи жодної міжнародної підтримки, Литва скоряється без бою. Це останнє німецьке територіальне надбання перед війною і тяжкий удар по литовській економіці та моральному духові. Епізод підтверджує, через тиждень після Праги, що довоєнні гарантії нічого не варті без сили, яка їх підтримує, — урок, над яким замислюватимуться Варшава й Лондон.
T00-058