Увечері 14 березня 1939 року чехо-словацького президента Еміля Гаху, літнього юриста кволого здоров'я, терміново викликають до Берліна. Словаччина щойно проголосила незалежність, і рейх готується обрушитися на чеські землі.
Серед ночі Гаху приймають в імперській канцелярії, і впродовж кількох годин на нього тиснуть Гітлер, Герінг і Ріббентроп. Йому заявляють, що коли він не погодиться, сотні бомбардувальників на світанку зрівняють Прагу із землею. Близько 4-ї години ранку перед ним кладуть акт, який віддає його країну «в руки фюрера», і вимагають негайної відповіді.
Насправді Гаха майже не має простору для маневру. Поступитися означає уникнути бомбардування й негайних жертв, але віддати свій народ під окупацію та узаконити кінець чеської держави. Відмовитися — це честь і непокора, але, можливо, Прага у вогні. Спроба виграти час перед ультиматумом здається марною. Рішення стосується життя цивільних і суверенітету цілої нації.
Гаха підписує, щоб пощадити Прагу й населення: виснажений і загнаний у кут, настільки хворий, що його доводиться приводити до тями, він близько 4-ї години ранку підписує акт, який ставить чеський народ під «захист» рейху. Уранці 15 березня німецькі війська входять без опору; 16-го Гітлер проголошує з Празького граду Протекторат Богемії та Моравії, залишаючи Гасі титул президента без влади. Підпис запобігає негайному кровопролиттю, але скріплює зникнення чеської держави й ставить мільйони людей під окупацію. Цей епізод досі не відпускає чеську пам'ять: одні бачать у Гасі зламану людину, яка пожертвувала честю заради порятунку життів, інші — того, хто підписав капітуляцію.
T00-056