За 6 тижнів, з 10 травня до кінця червня 1940 року, Німеччина розбила Нідерланди, Бельгію, Люксембург, Францію та вигнала з континенту британський експедиційний корпус — крутий поворот, у можливість якого мало хто вірив. Контраст із позиційним глухим кутом 1914–1918 років вражає уяву.
Цей результат пояснює кілька переплетених чинників, і ви можете сперечатися про їхню відносну вагу: співвідношення матеріальних сил між 2 сторонами (танки, особовий склад, авіація), доктрина застосування (зосередження чи розпорошення броні, взаємодія танків, авіації та радіозв'язку, ініціатива командирів), план операцій (прорив через Арденни), панування в повітрі та робота 2 командувань.
Як пояснити, по суті, поразку союзників 1940 року? Матеріальною нижчістю? Помилками в доктрині та командуванні? Чи німецьким планом і пануванням у повітрі? Від діагнозу залежить прочитання всієї кампанії.
Новітня історіографія (зокрема ) пояснила поразку передусім помилками союзників у доктрині та командуванні, якими скористався план Манштейна, і відкинула пояснення матеріальною нижчістю союзників: союзники не поступалися німцям ні кількістю танків, ні людьми — вони навіть мали танки, нерідко кращі за німецькі («B1 bis», «Сомуа»). Поразку зумовили доктрина (німецькі танки були зосереджені, союзні — розпорошені; радіозв'язок; взаємодія родів військ), план Манштейна (раптовий прорив через Арденни), німецьке панування в повітрі та вади союзного командування (повільність, негнучкість, погана координація, моральний крах резервних частин). Перемога 1940 року була не стільки тріумфом кількості, скільки зухвалим ударом і злагодженою організацією — «міфом блискавичної війни», який, як показав Фрізер, багато в чому завдячував готовності ризикувати та удачі.
T04-118