генерала Андре Корапа обороняє ділянку Мааса між Седаном і Дінаном — саме там, де щойно виникли німецькі плацдарми (Гудеріана, Райнгардта, Роммеля). Частково складена з другорядних резервних частин, розтягнута на широкому фронті, що вважався малозагрозливим, вона приймає на себе всю силу удару.
Під спільними ударами танків і Люфтваффе фронт розпадається. Корап має швидко реагувати. Спробувати загальну контратаку, щоб знищити плацдарми, поки вони не злилися. Наказати загальний відступ, щоб відновити рубіж позаду. Або триматися на місці, затикаючи проломи один за одним.
Час працює проти нього: щогодини німецькі танки розширюють проломи й заглиблюються. Надто повільне або погано виконане рішення могло б перетворити локальний розлом на розгром усієї армії, відкривши дорогу до Ла-Маншу. Корап має мало мобільних резервів і уривчасті відомості про справжній розмах прориву.
Через брак резервів і швидкість прориву сповзає в безладі до загального відступу: погано узгоджений і підганяний німецьким просуванням, він перетворюється на крах. За кілька днів перестає існувати як організована сила, відкриваючи зяючий пролом, крізь який танки мчать на захід. Корапа знімають з посади вже 15 травня й замінюють Жиро (який сам невдовзі потрапить у полон). Крах 9-ї армії, погано оснащених військ, поставлених на найнебезпечнішому напрямі, — один із переломних моментів кампанії: він перетворює прорив на Маасі на непоправний стратегічний розлом. Корап стане цапом-відбувайлом за катастрофу, чиї причини сягають набагато глибше.
T03-126