Німецько-радянський пакт від 23 серпня 1939 року (таємний протокол) відносить країни Балтії до радянської сфери впливу. Це загрожує німецьким меншинам Балтії — нащадкам тевтонських лицарів (XIII століття), які до 1918 року були панівною земельною знаттю в Російській імперії, а з 1920 року стали громадянами незалежних балтійських держав. В Естонії: 18 000 балтійських німців (3 % населення, але 23 % економічної й культурної еліти). У Латвії: 64 000. У Литві: 30 000.
У вересні 1939 року Гітлер ухвалює рішення про Umsiedlung («пересадку»): повну репатріацію балтійських німців до рейху. Це програма Heim ins Reich («Додому в рейх»).
48-річний , обергруппенфюрер СС, очолює Фольксдойче міттельштелле (VoMi), що відповідає за цю програму. Спершу він домовляється з Естонією (Пятс) про репатріацію 18 000 німців Естонії: угоду підписано 15 жовтня 1939 року. Потім із Латвією (Улманіс): угоду підписано 30 жовтня 1939 року. Між Ревелем/Ригою та Штеттіном/Данцигом курсують зафрахтовані морські конвої (пасажирські пароплави «Дер Дойче» і «Бремен»). Перший конвой вирушає 18 жовтня 1939 року. Підсумок на 31 грудня 1939 року: репатрійовано 62 000 німців (94 % з Естонії, 80 % з Латвії). Лишається визначити, де їх поселити в окупованій Польщі: зосередити ці родини в одному рейхсгау, зробивши з нього лабораторію швидкої германізації, розподілити їх порівну між анексованими територіями чи дозволити кожній родині вільно обирати.
Лоренц має вирішити, де поселити ці родини в окупованій Польщі.
Лоренц зосереджує прибульців у Вартеланді під владою Грайзера — зразковому полігоні швидкої германізації. Уже з листопада 1939 року балтійських фольксдойче масово селять у рейхсгау Вартеланд, головним чином на польських землях, конфіскованих у виселених власників (600 000 поляків і євреїв вигнано до Генерал-губернаторства). Німецькі родини з Балтії отримують будинок, землю, сільськогосподарський реманент, грошові компенсації. Але результат неоднозначний: багато балтійських представників вільних професій (адвокати, лікарі, викладачі) не пристосовуються до землеробства. Виникає тертя з місцевими фольксдойче. У січні 1945 року, під час радянського Вісло-Одерського наступу, балтійські фольксдойче знову тікають, знову полишаючи свої маєтки — друга масова втеча за 5 років. Після війни багато хто оселяється в Західній Німеччині, дехто в Америці. Лоренца судять у Нюрнберзі (процес у справі Головного управління СС з питань раси й поселення, RuSHA), засуджують до 20 років ув'язнення, звільняють 1955 року. Він помирає 1974 року. Програма Heim ins Reich лишається одним із найбільших переміщень населення, цілеспрямовано організованих державою в XX столітті.
T02-050