Листопад 1941 року. На замерзлих дорогах до столиці дивізії Вермахту вже за кілька десятків кілометрів. Операція «Тайфун», розпочата наприкінці вересня, уже розтрощила радянські армії під В'язьмою та Брянськом; дехто в німецьких передових частинах вважає, що вже бачить у бінокль дзвіниці Москви. У місті евакуюють міністерства до Куйбишева, мінують мости й заводи, палять архіви. Чутки про неминуче падіння ширяться разом зі сценами паніки.
Проте 7 листопада — не звичайна дата. Це річниця Жовтневої революції, священне свято режиму, яку щороку відзначають великим військовим парадом на Красній площі під стінами Кремля. Скасувати його означало б визнати перед світом, а передусім перед радянським народом, що Москва вважає себе втраченою. Провести його, навпаки, означало б наразити тисячі людей і керівництво партії на удари бомбардувальників Люфтваффе, яким досить подолати короткий шлях, щоб ударити по натовпу, зібраному просто неба.
, який залишився в Кремлі, коли стільки інших виїхали на схід, зважує кожен варіант. Моральний дух похитнувся, ворог чатує, і мільйони людей сприймуть найменший сигнал як знак долі. Столиця затамувала подих; рішення тепер за ним.
Сталін вирішив провести парад на Красній площі 7 листопада 1941 року за участю військ і населення. Щоб захиститися від Люфтваффе, радянську винищувальну авіацію зосередили над столицею, а парад перенесли на ранній ранок; до того ж снігопад погіршив видимість. З трибуни мавзолею Леніна Сталін виголосив промову, у якій згадав великих російських предків. Частини пройшли парадом і одразу вирушили на лінію фронту, що була зовсім поруч. Знятий на плівку й показаний по всій країні, парад став величезним пропагандистським успіхом, що зміцнив радянський бойовий дух у найчорніший момент битви за Москву, перед контрнаступом грудня 1941 року, який відкинув німців.
T09-051