Наприкінці вересня 1941 року прибуває до Москви разом із лордом Бівербруком, головою британської делегації, щоб домовлятися зі Сталіним про західну допомогу СРСР, який хитається під ударами Вермахту. Московська конференція має визначити, що Вашингтон і Лондон постачатимуть щомісяця: танки, літаки, вантажівки, стратегічні метали.
Але в допомоги є політична ціна. З червня посол телеграфує з Москви до Вашингтона, що СРСР зазнає поразки і все надіслане обладнання буде змарноване. Інші голоси вимагають чогось натомість: військової інформації, гарантій, відшкодування, а то й дипломатичних поступок. Бівербрук натомість обстоює щедрість без зустрічних вимог: оскільки Червона армія зв'язує 3 мільйони німців, краще віддати все, не сперечаючись.
Гарріман, якого Сталін приймає то крижано, то привітно, мусить визначити позицію США до підписання протоколу.
Гарріман приєднується до лінії Бівербрука: допомога практично безумовна, без вимоги зустрічних поступок чи докладних відомостей. Перший протокол, підписаний 1 жовтня 1941 року, зобов'язує США і Велику Британію постачати СРСР щомісяця близько 400 літаків, 500 танків і 10 000 вантажівок, а також алюміній, мідь, олово та інші метали — до червня 1942 року. Рузвельт поширить допомогу за ленд-лізом на СРСР 7 листопада 1941 року. Ця щедрість «без жодних умов», яку обстоюють усупереч скептикам на кшталт Стейнгардта, стане однією з опор радянських воєнних зусиль.
T09-003