62-річний очолює Латвію як авторитарний правитель від свого перевороту 1934 року, поєднуючи посади президента й прем'єр-міністра. Агроном, який здобув освіту в США, один із творців незалежності Латвії 1918 року, він призупинив роботу парламенту й править указами з Риги. Його північний сусід, 66-річний президент Естонії , пройшов у Таллінні схожим шляхом.
Як і Литву, Латвію та Естонію німецько-радянський пакт 1939 року відніс до радянської сфери, а восени їх змусили підписати договори про взаємну допомогу, що відкрили їхню землю для баз Червоної армії. 15 червня 1940 року Москва підпорядковує Литву. 16 червня нарком надсилає Ризі й Таллінну майже тотожні ультиматуми, які звинувачують обидві держави в змові проти СРСР і вимагають урядів, «схвалених» Москвою, та вільного вступу масових радянських контингентів.
Латвійська й естонська армії невеликі, не мобілізовані й уже оточені радянськими базами. Термін відповіді вимірюється годинами. Улманіс, як і Пятс, мусить вирішити долю своєї держави.
Улманіс приймає ультиматум і нав'язаний уряд, залишаючись на посаді, і Пятс чинить так само. Вважаючи військовий опір приреченим на розгром, обидва президенти приймають ультиматуми й ще кілька тижнів залишаються на місці, щоб схвалити прорадянські уряди. Півмільйона червоноармійців ринуть у 3 балтійські країни; емісар наглядає за встановленням нової влади в Латвії. «Вибори» з єдиним списком у липні передують «добровільному вступу» до СРСР: Латвія й Естонія стають радянськими республіками в серпні 1940 року. Ні співпраця Улманіса, ні співпраця Пятса їх не рятують: обох депортують до СРСР, де Улманіс помирає у в'язниці 1942 року, а Пятс — у психіатричній лікарні 1956 року. Сподівана покора не вберегла ні їхніх держав, ні їхніх очільників. Усі 3 балтійські держави відновлять незалежність лише 1991 року.
T04-075