Румунія короля Кароля II має водночас жаданий козир і джерело небезпеки: нафту Плоєшті, одне з небагатьох великих родовищ Європи. Затиснута між Німеччиною, СРСР, Угорщиною та Болгарією — кожна з яких може висунути територіальні претензії, — вона шукає покровителя, не відштовхуючи інших.
У березні 1939 року під тиском Бухарест підписав із Берліном економічну угоду, що тісно пов'язала румунське сільське господарство й нафту з потребами Німеччини. У квітні Велика Британія та Франція дали їй гарантію, як Польщі та Греції. Тож Румунію тягнуть у різні боки.
має визначити курс. Прив'язатися економічно до Німеччини — постачальниці зброї та ринку збуту нафти, ризикуючи цілковитою залежністю? Рішуче стати на бік союзників, спираючись на їхню гарантію, ризикуючи спровокувати Берлін і Москву? Чи дотримуватися суворого нейтралітету, продаючи свої ресурси тому, хто більше заплатить, і уникаючи будь-яких зобов'язань? На кону територіальне виживання королівства. Найменша помилка в оцінці могла б коштувати королівству цілих провінцій у регіоні, де кожен сусід плекає територіальні апетити.
економічно прив'язує Румунію до Німеччини, зберігаючи хитку рівновагу: не відмовляючись від гарантії союзників, він поглиблює економічні зв'язки з Німеччиною, від якої залежить у збуті продукції та постачанні зброї. На початку війни Румунія проголосить нейтралітет, але падіння Франції 1940 року, а потім територіальні втрати на користь СРСР, Угорщини та Болгарії остаточно затягнуть її в орбіту Німеччини. Балансування 1939 року не збереже цілісності королівства. Нафта Плоєшті стане однією з головних ставок війни, на яку зазіхатимуть усі воюючі сторони.
T00-020