Уранці в день капітуляції Бельгії, 28 травня 1940 року, тисячі солдатів опиняються розпорошеними, відрізаними від своїх частин, у країні, охопленій хаосом. Капітуляція велить скласти зброю, але на місцях багато самотніх вояків не знають, що робити, і бояться полону.
Для вас, бельгійського солдата, відрізаного від своїх, вибір вузький і ризикований. Здатися німцям, як велить капітуляція, і вирушити до таборів військовополонених — доля, яку німецька політика «Фламенполітик» зробить нерівною залежно від мови. Спробувати повернутися додому в цивільному, розчинившись серед населення, ризикуючи, що вас вважатимуть утікачем чи нерегулярним стрільцем. Або прагнути дістатися узбережжя, щоб перебратися до Франції чи Англії й продовжити боротьбу.
Невизначеність цілковита: новини суперечливі, дороги небезпечні, а кожна зустріч із патрулем може закінчитися погано. Чи здатися в полон, чи тихо повернутися додому, чи спробувати прорватися на захід? Це рішення визначає роки життя.
Переважна більшість здається, виконуючи наказ про капітуляцію або просто не маючи сил опиратися: понад 200 000 бельгійських солдатів потрапляють у полон. Дехто, скориставшись хаосом, повертається додому й уникає неволі. Меншість намагається пробитися на захід: кілька тисяч бельгійських військових дістануться Франції, а деякі з них згодом — Великої Британії, де постануть Вільні бельгійські сили. Розпорошення армії під час капітуляції показує розмаїття особистих доль під час краху — між покорою, винахідливістю й волею продовжувати боротьбу.
T03-156