Попри нейтралітет, Бельгія мобілізувала армію вже восени 1939 року — близько 600 000 чоловіків, — щоб охороняти кордони від німецької загрози, а теоретично й від французької. Упродовж зими 1939–1940 років, однієї з найсуворіших у столітті, ці солдати несуть варту, будують укріплення й тренуються в очікуванні нападу, який усе не настає.
Для вас, бельгійського солдата, тривала мобілізація — випробування моральної витривалості. Ви можете зберігати пильність і підготовку, щоб у будь-яку мить відбити раптовий напад. Можете звикнути до рутини очікування, ризикуючи розслабитися, як багато товаришів. Або тривожитися через ціну цієї мобілізації (економіка стоїть, родини без чоловіків) і сподіватися на демобілізацію.
Бельгійський нейтралітет забороняє будь-яку відкриту координацію із союзниками, і країна живе в непевності: чи прийде напад, і з якого боку? Виснаження очікуванням, холод і нудьга гнітять моральний дух, тоді як загроза, цілком реальна, конкретизується після інциденту в Мехелені в січні 1940 року.
Як і всюди під час «дивної війни», рутина бере гору попри зусилля зберегти пильність: бельгійська армія проводить зиму 1939–1940 років мобілізованою на кордонах, у холоді й очікуванні, будує позиції (лінія KW) і тренується, але виснажена місяцями без боїв. Утримання такої армії важко лягає на економіку малої нейтральної країни, що спонукає навіть до часткових демобілізацій. Коли напад нарешті настає 10 травня 1940 року, бельгійська армія мужньо б'ється 18 днів — але виснаження довгим очікуванням, як і з французького боку, та ефект несподіванки німецьких методів дають про себе знати. Нейтральне вичікування не підготувало армію до блискавичної війни.
T02-083