Адмірал стоїть на якорі біля Сен-П'єра з 3 корветами та підводним човном Вільних військово-морських сил Франції. На його очах архіпелаг і далі передає радіосигнали, якими користуються U-Boot у північній Атлантиці, а місцева адміністрація присягає на вірність . Де Голль дав зелене світло приєднанню архіпелагу, проте Вашингтон недвозначно дав зрозуміти, що будь-яку військову операцію проти території під французькою владою буде сприйнято як порушення доктрини Монро і що вона може розколоти стосунки, що тільки зароджуються, між Вільною Францією та Сполученими Штатами.
Мюзельє має рідкісну нагоду: населення архіпелагу, схоже, прихильне до Вільної Франції, а його корветів досить, щоб без бою нейтралізувати нечисленний вішистський гарнізон. Але діяти означає зіткнутися з цілком передбачуваним гнівом держсекретаря Корделла Галла, який за будь-яку ціну обстоює угоди з . Відмова зберегла б добрі стосунки з американським союзником, проте прирекла б архіпелаг і далі лишатися анклавом, корисним для ворога.
Мюзельє має вирішити, доки Вашингтон не оформив свого вето: висадитися й силою приєднати архіпелаг попри американські заперечення; змиритися з вето Рузвельта й повернутися з корветами, щоб не скомпрометувати союз; чи спробувати непомітні переговори з місцевою вішистською адміністрацією, аби уникнути дипломатичного конфлікту.
Мюзельє висаджується 24 грудня 1941 року. Плебісцит, проведений у наступні дні, підтверджує приєднання до Вільної Франції — без жодної краплини пролитої крові. Але спалахує люттю, публічно називає голлістів «так званими вільними французами» й вимагає їхнього відходу. Рузвельт вагається, а тоді відступає перед американською та британською громадською думкою, що схвалює цей зухвалий крок. Архіпелаг залишається за Вільною Францією. Ця історія, незначна у військовому плані, є першим гучним ствердженням голлістського суверенітету перед Вашингтоном — і закладає тривалу недовіру між Рузвельтом та Вільною Францією.
T10-058