На початку 1940 року фізик веде в Колеж де Франс дослідження поділу урану. Його команда має запас урану, але лише кілька грамів важкої води — сповільнювача нейтронів, без якого не обійтися в експериментах. Проте єдиний значний у світі запас, близько 185 кг, лежить на заводі «Норск Гідро» у Веморку в Норвегії, країні, що досі нейтральна.
Проблема: німецький хімічний концерн «ІГ Фарбен» теж намагався придбати цю важку воду. Норвегія нейтральна, купівля відбулася б відкрито й могла б насторожити Берлін; невдале втручання могло б віддати запас до рук противника.
Міністр озброєнь має вирішити, як убезпечити цей стратегічний запас, не викликавши німецької реакції та дипломатичного інциденту з нейтральною країною.
Дотрі обрав таємну операцію. У лютому 1940 року він доручив місію Жаку Альє, офіцерові служби порохів і банкірові «Паріба», який підтримував зв'язки з «Норск Гідро». Генеральний директор , який прихильно ставився до Франції й уже відмовився передати запас «ІГ Фарбен», погодився безкоштовно віддати всі 185 кг, розлиті по бідонах. У березні 1940 року Альє організував евакуацію літаком через Шотландію, а літак-приманку скерували до Амстердама; німці перехопили його, але знайшли лише порожні бочки. Важка вода прибула до Парижа близько 16 березня 1940 року. Під час вторгнення в червні 1940 року її евакуювали до Великої Британії на борту «Бромпарка».
T02-095