Після Берліна й Парижа (де він зустрівся з Даладьє 7 березня та з Рейно, тоді міністром фінансів, 8 березня) прибуває до Лондона 10 березня 1940 року. Його завдання — з'ясувати британські позиції щодо можливого посередництва.
Веллес зустрічається з прем'єр-міністром Невіллом Чемберленом 11 березня, з міністром закордонних справ лордом Галіфаксом 12 березня та з першим лордом Адміралтейства Вінстоном Черчиллем 13 березня. У Лондоні панує атмосфера обережної відкритості. Чемберлен прямо каже: «Якщо Гітлер погодиться на відновлення Польщі та Чехословаччини й на скасування судетських анексій, Велика Британія підпише мир». Галіфакс підтверджує. Але жоден з обох не вірить, що Берлін прийме ці умови — Веллес щойно сказав їм, що Гітлер відкидає будь-яке повернення територій.
13 березня Веллес зустрічається з Черчиллем сам на сам в Адміралті-гаус. Тон зовсім інший: «Цю війну ми вестимемо до цілковитої перемоги. З цим режимом не буде домовленого миру. Західна цивілізація вимагає його розгрому». Веллес залишає Лондон з безліччю суперечливих нотаток, які треба розібрати.
Лишається вирішити, як звітувати Рузвельту.
Веллес доповідає Рузвельту про розбіжність між Чемберленом і Галіфаксом, відкритими до миру, та непохитним Черчиллем. Остаточний звіт, представлений у Білому домі 30 березня, підкреслює британську двоїстість. Веллес прямо пише: «Якщо Чемберлен лишиться прем'єр-міністром, можливості для посередництва можуть зберегтися. Якщо до влади прийде Черчилль, війна стане тотальною». Аналіз виявляється точним через 2 місяці: Чемберлен іде у відставку 10 травня 1940 року (у день початку плану «Гельб»), Черчилль стає прем'єр-міністром, а доктрина «ніякого миру без перемоги» стає офіційною вже 13 травня. Місія Веллеса підтверджує Рузвельту необхідність прискорити американську промислову мобілізацію — підготовку Закону про флот двох океанів. Веллес завершує поїздку в Римі (16–19 березня, друга зустріч із Муссоліні, який лишається ворожим), після чого повертається до Вашингтона. Офіційний підсумок: посередництво неможливе. Неофіційний підсумок: Рузвельт точно знає позиції всіх європейських лідерів, — і це спрямовуватиме американську політику протягом 18 місяців.
T03-004