Обраний 2 березня 1939 року Папа — колишній кардинал-державний секретар , тонкий знавець Німеччини, де був нунцієм, — отримує в спадок Європу на краю прірви. Анексія Чехословаччини в березні, вторгнення Італії до Албанії в квітні, денонсація Гітлером пактів наприкінці квітня: сигналів війни дедалі більше.
Святий Престол має унікальний моральний авторитет, але жодної матеріальної сили. зважує ідею посередництва: скликати конференцію 5 держав, яких це безпосередньо стосується, — Німеччини, Італії, Франції, Великої Британії та Польщі, — щоб розрядити суперечки навколо Гданська та коридору.
Ініціатива ризикована. Публічна невдача підірвала б престиж Папи; крок, який сприйняли б як надто прихильний до однієї зі сторін, підірвав би нейтральність Святого Престолу; а ніщо не гарантує, що Берлін, якому будь-який арбітраж байдужий, погодиться сісти за стіл.
На початку травня 1939 року Папа має вирішити, чи оголошувати публічно цей заклик через своїх нунціїв. Найменший хибний крок підірвав би моральний авторитет щойно розпочатого понтифікату — у Європі, де, здається, ніхто вже не хоче слухати закликів до поміркованості.
запропонував конференцію 5 держав дипломатичним шляхом: на початку травня 1939 року він наказав зондувати позицію 5 урядів щодо мирної конференції. Відповідь була прохолодною, а подекуди й негативною. Берлін, який не хотів міжнародного арбітражу, ухилився; інші столиці не вірили в успіх без Німеччини. Ініціатива згасла за кілька днів, так і не втілившись. Це була перша зі серії папських мирних ініціатив, які всі розбилися об рішучість воюючих сторін. Згодом Папа вдався до стриманішої, непублічної дипломатії. Відтоді Святий Престол зосередив свою діяльність на гуманітарній допомозі та конфіденційних зверненнях до воюючих сторін.
T00-004