20 липня 1941 року, через місяць після початку «Барбаросси», Державний комітет оборони (ДКО) підписує постанову № 222сс: виготовити 10 000 легких танків. Проблема в тому, що танка, який треба випускати серійно, ще немає на жодному кресленні. На московському заводі № 37 інженер мусить ухвалити рішення дуже швидко.
Перед ним відкриваються 3 шляхи. Продовжувати випуск плавучого танка Т-40, який уже виробляється, хоча його складний і дорогий корпус-поплавок гальмує конвеєри. Розробити амбітнішу сухопутну версію з міцнішою бронею й потужнішим озброєнням ціною додаткового оснащення й затримок. Або взяти за основу вже накреслений неплавучий прототип, радикально спрощений, придатний для наявних автомобільних ліній.
Кожен день на рахунку: Вермахт наступає, а Червона армія втратила тисячі одиниць бронетехніки. Обраний танк незабаром вироблятимуть цілі переобладнані заводи.
Астров обирає радикальне спрощення. Разом з підполковником Окунєвим він пише безпосередньо Сталіну, обстоюючи неплавучий танк, похідний від прототипу Т-30Б, який можна серійно випускати на автомобільних лініях. Креслення завершують за тиждень (їх передають 28 липня 1941 року). Цей танк стає Т-60: від плавучості відмовляються на користь товстішої броні, а за пропозицією Малишева він отримує 20-мм автоматичну гармату ТНШ замість 12,7-мм кулемета. З жовтня 1941 року розгортається масове виробництво, зокрема на заводі ГАЗ у Горькому, який очолює . Виготовлять близько 6 000 Т-60 — скромний танк, але доступний у великій кількості саме тоді, коли СРСР відчайдушно його потребував.
T08-034