Ви рибалите на узбережжі острова Зеландія, на березі Ересунну — «Сунду», протоки завширшки заледве 4 кілометри між Гельсінгером і Гельсінгборгом, що відділяє окуповану Данію від нейтральної Швеції. Ви знаєте течії та розклад патрулів.
З квітня 1940 року окупанти щадили Данію, і близько 8 000 євреїв країни жили в безпеці. Усе змінилося 29 серпня 1943 року: данський уряд припинив працювати, а німці оголосили надзвичайний стан. 28 вересня німецький дипломат попередив соціал-демократичного лідера Ганса Гедтофта, що в ніч з 1 на 2 жовтня готується облава.
Дізнавшись про облаву, цілі родини ховаються в лісах і будинках на узбережжі. 2 жовтня Швеція повідомила, що прийме данських євреїв. Бракує лише човнів. У ваші двері стукають: незнайомці пропонують заплатити за переправу — часто значно більше за місячну платню, яка рідко перевищує 500 крон.
Вам треба вибрати: відмовитися й далі ловити рибу, бо німецький катер чи донос означали б в'язницю; уночі взяти на борт втікачів, захованих у трюмі, і висадити їх на шведському березі; або не виходити в море особисто, а допомогти інакше — повідомляючи про патрулі чи позичаючи свій човен.
Сотні данських рибалок і човнярів уночі перевозили через Сунд втікачів, захованих на борту, до шведського берега. За кілька тижнів близько 7 500 данських євреїв і 686 їхніх нееврейських чоловіків і дружин дісталися Швеції, здебільшого з портів і пляжів Зеландії. Багато перевізників брали плату — у середньому 1 000 крон з особи, іноді значно більше; інші діяли з самого лише переконання. Небезпека була справжньою: уночі 6 жовтня близько 80 втікачів, захованих на горищі церкви в , заарештували через донос. Загалом 464 данських євреїв заарештували й депортували до Терезієнштадта, де 51 з них помер. Цей порятунок лишається одним із найуспішніших в окупованій Європі; на прохання самого данського Руху Опору ушанував його колективно.
T04-091