Французький солдат — один із десятків тисяч людей, евакуйованих з Дюнкерка до Англії або повернутих у середині червня разом з експедиційним корпусом з-під Нарвіка. Висаджені на південному узбережжі, вони опиняються в транзитних таборах — Олімпія в Лондоні, Ейнтрі, Трентем. До цих людей додаються моряки французьких ескадр у британських портах, частину яких невдовзі силою захоплять під час операції «Катапульта». Серед присутніх підрозділів — , що повернулася з Нарвіка, та загартовані альпійські стрільці.
Перемир'я змінює все. Перед цими людьми постає вибір: повернутися до Франції, де Віші організовує репатріацію, або приєднатися до «генерала де Голля» — імені, яке багато хто чує вперше і яке ще майже нічого не означає. Для виснажених людей, відрізаних від родин і стурбованих власною долею, спокуса повернутися на батьківщину велика.
Ставка для Вільної Франції, що народжується, життєво важлива: без приєднань де Голль залишиться генералом без війська. Наскільки масовим буде це приєднання, тоді ще невідомо: рух не має ні усталеної легітимності, ні чіткої перспективи перемоги.
Значна меншість обирає Вільну Францію: близько 7 000 осіб приєднуються станом на 1 серпня 1940 року. Кістяк становлять (що повернулася з Нарвіка), альпійські стрільці та моряки, які згуртувалися навколо адмірала Мюзельє. Із приблизно 30 000 французьких військових у Сполученому Королівстві переважна більшість — понад 20 000 — просить про репатріацію до Франції, і повернення організовують уже влітку. Для де Голля це тяжкий удар. Отже, Вільна Франція починає скромно, спираючись на жменьку добровольців, доки колоніальна імперія (Екваторіальна Африка, приєднання літа й осені 1940 року) не дасть їй територіальну основу й дедалі більшу вагу.
T04-048