Після капітуляції кілька тисяч бельгійських військових і добровольців дісталися Великої Британії через Францію, Іспанію чи морем. Там, у таборах (зокрема в Уельсі), постає питання організації: що робити з цими розпорошеними людьми в країні, яка готується протистояти Німеччині самотужки?
Для цих військових головне — відтворити бельгійську бойову силу. Створити самостійні бельгійські частини під владою бельгійського уряду в Лондоні, щоб продовжувати війну під власними прапорами. Влитися безпосередньо до британських сил (RAF, Королівський флот) — швидше, але ціною національної ідентичності. Або дочекатися достатньої чисельності й засобів, перш ніж формувати справжню армію.
Виклик реальний: обмежена чисельність, спорядження треба роздобути, статус — узгодити з британцями, а авторитет бельгійського уряду у вигнанні підважує «королівське питання». Але символічна ставка величезна: показати, що Бельгія продовжує боротьбу, і підготувати бельгійський внесок у визволення.
Бельгійці вирішують відтворити національні частини під владою бельгійського уряду в Лондоні: уже влітку 1940 року Бельгійські сили у Великій Британії організовуються навколо табору Тенбі в Уельсі. Через брак бельгійських літаків і кораблів льотчики й моряки спершу служать поодинці в RAF і Королівському флоті, а з кінця 1941 року в складі RAF з'являються бельгійські ескадрильї. Із сухопутних частин постане (), яка висадиться в Нормандії в серпні 1944 року й візьме участь у визволенні Бельгії. Скромні на початку, ці сили втілюють тяглість бельгійської боротьби пліч-о-пліч із союзниками й готують внесок країни у власне визволення. Їхнє заснування влітку 1940 року — військовий акт вільної Бельгії.
T04-136