Під час розгрому бельгійські та французькі льотчики й екіпажі опиняються без діла, їхню авіацію розпорошено або знищено. Дехто, відмовляючись визнати поразку, думає податися до Англії, щоб далі воювати в лавах RAF чи Вільних повітряних сил — саме тоді, коли битва за Британію ось-ось вимагатиме кожного льотчика, якого можна залучити.
Для вас, льотчика, вибір тяжкий. Дістатися до Англії будь-якими засобами (викрадений літак, судно, шлях через Іспанію), щоб вступити до RAF, — ціною дезертирства в очах Віші та небезпечної подорожі. Залишитися на батьківщині чи в Північній Африці під владою Віші — з дисципліни чи з обережності. Або почекати, поки ситуація проясниться, перш ніж зробити вибір.
Вступити до вільної авіації означає продовжити війну в найрішучішому на той момент роді військ, але розірвати зв'язок із країною та начальством; залишитися означає підкоритися, але відмовитися від бою. RAF відчайдушно потребує льотчиків для битви, що починається. Яке рішення ви ухвалите?
Рішуча меншість дістається Англії, щоб вступити до RAF і вільної авіації: бельгійські та французькі льотчики, а також польські, чеські й інших окупованих націй, поповнюють лави RAF і вже влітку 1940 року беруть участь у битві за Британію, де нестача льотчиків критична. Іноземні ескадрильї (зокрема знамениті польські частини) відіграють там помітну роль. З бельгійського боку авіатори вливаються до RAF, а згодом — до бельгійських ескадрилій; з французького — це початок Вільних французьких повітряних сил. Цей вибір, індивідуальний і ризикований (Віші вважає таких людей дезертирами), посилює зусилля союзників в рішучий момент і закладають легенду про льотчиків Вільної Франції та Вільної Бельгії.
T04-120