Під окупацією інформація перебуває під замком: цензурована преса, «викрадена преса», всюдисуща пропаганда. Єдине вікно в іншу правду — радіо, зокрема BBC, яка французькою та нідерландською передає новини й повідомлення для окупованих країн. Але слухати «ворожі» радіостанції окупант поступово забороняє й карає за це.
Для вас радіоприймач стає і спокусою, і ризиком. Можна слухати Лондон потай, увечері, приглушивши звук, щоб знати справжній перебіг війни й живити надію — ризикуючи доносом і покаранням. Можна утриматися з обережності й задовольнитися дозволеними новинами. Або слухати й поширювати почуте, переповідаючи новини довкола, що примножує небезпеку.
Ставка здається дрібною, але вона реальна: володіти інформацією означає чинити опір психологічному тискові окупанта. Проте заборона посилюється, донос чатує, і кожне прослуховування ставить під загрозу вашу безпеку та безпеку ваших рідних.
Мільйони людей в усій окупованій Європі вирішили слухати BBC потай: попри заборони й покарання, таємне слухання BBC поширилося всюди й стало ритуалом морального опору, що живив надію та протистояв пропаганді. Згодом окупант намагався конфіскувати радіоприймачі, щоб зламати цю «контрінформацію». Новини з Лондона, які передавали з вуст у вуста, і закодовані повідомлення BBC відіграли головну роль у збереженні бойового духу, а пізніше — у зв'язку з Рухом Опору. Слухати Лондон, на позір нешкідливий вчинок, було однією з найпоширеніших форм відмови змиритися з окупацією.
T04-145